Для колекціонерів

Колекціонування підстаканників

Підстаканник - підставка, що охоплює і підтримує скляний стакан, в більшості своїй циліндрової форми, що має ручку для того, щоб насолоджуватися гарячим чаєм. Вважається, що в дореволюційній Росії, жінкам дозволялося пити чай з фарфору, а чоловікам тільки з скла. . . Самі розумієте, що чай гарячий, скло нагрівалося, а значить, виникала передумова до появи якогось пристрою, який служив би захистом ніжних чоловічих долоню. У будь-якому випадку, так це було чи ні, але точна дата винаходу підстаканника в історії не зустрічається.

Трапилося це тому, що, на початку свого життєвого шляху підстаканник виконував тільки технічну функцію. Виглядав підстаканник у той час, напевно, більш ніж непоказно і нереспектабельно. Як предмет, знайомий нам, підстаканник сформувався в кінці вісімнадцятого століття. Саме з цього періоду є згадки про підстаканник, як про елемент російського чаювання з самостійною художньою цінністю. XIX і початок XX століття, до Великої Жовтневої Соціалістичної Революції (ВОСР), характеризується в долі підстаканника як найбільш високохудожній період. Виготовленням підстаканника займаються численні приватні і авторські майстерні. Техніка виконання - художнє литво.

Наголос робиться на ексклюзивність виготовлення і дорогоцінні матеріали. Хоча підстаканник робиться, в основному, для спроможних любителів гарячого чаю, стилістика виробу або «народна», або це віддзеркалення різних художніх течій (готика, відродження, модерн). З початком ВОСР виробництво підстаканника припиняється взагалі. Проте, він продовжує займати гідне місце в побуті, але вже у творців революції. У шані Радянських вождів продукція, зроблена ще в Царській Росії. Поновлюється виготовлення підстаканників тільки в період НЕПу, маленькими приватними артілями. У технологію виробництва разом з вже відомим литвом, вносяться гравіювання і витискування малюнка.

Починаючи з 30-х років ХХ століття, підстаканник раптом стає популярним, мало того, він починає нести функцію засобу державної пропаганди. Важко сказати, кому саме з ідеологів нової держави належить ця ідея. Визначним є те, що державна пропаганда це - тема майже всього радянського мистецтва: від кіно до посуду. Виробництво підстаканників з цього періоду стає на промисловий рівень. Міняється і сам спосіб виробництва. Тепер це високоточне штампування. Підібрано і матеріал, що забезпечує простоту виготовлення і «породистість» зовнішнього вигляду - срібло.

Оскільки підстаканник в цей історичний момент це «дзеркало» подій, що відбуваються в СРСР, випускаються різноманітні тематичні серії і окремі одиниці, що відображають важливі аспекти політичного і культурного життя держави. Справжній розквіт підстаканника як «рупора епохи» доводиться на період кінця 40-х - початки 70-х років. З'являються підстаканники, виготовлені із сплаву «мідь - нікель, - цинку» (МНЦ) з глибоким срібленням; мельхіору, харчового алюмінію і нержавіючої сталі. Випускаються багатообразні серії: архітектура, пам'ятники відомим людям, пам'ятні дати, квіти, міста СРСР, різноманітні узори та інші.

Цікаво ще і те, що на цей часовий період доводиться розквіт виробництва саморобних підстаканників. Місця їх виготовлення це: «зони» і оборонні заводи. Примітно, що, не дивлячись на такий розквіт виробництва і популярність у громадян, ціна на підстаканники складає чималу суму: за виріб з МНЦ, мельхіору, срібло - від 2 до 5 рублів за штуку, з алюмінію і нержавіючої сталі - від 1 до 2 рублів. Невідомо, чи підраховував хто-небудь точну кількість всіх випущених в Радянському Союзі підстаканників, їх модифікацій і подій, яким вони були присвячені. Можна тільки приблизно підрахувати кількість підприємств, що випускали це виріб широкого споживання.
У Радянському Союзі їх налічувалося близько 30. . . Зараз теж випускаються підстаканники і їх спектр широкий: від авторських високохудожніх праць до заводських штампувань. Що стосується авторських підстаканників - тут все зрозуміло: тенденція на екськлюзівность. Із заводськими штампуваннями побідніше: глухарі, кабани (є в сріблі і з позолотою) або пері штампування старих зразків, але не всіх, а таких як «Радянський Космос» і «новий Крим». Також відомі підстаканники, виготовлені з пластика і пластмаси, але художньої цінності у цих виробів жодної.